Думко Феофан Каленикович. Генерал-майор міліції у відставці, кандидат педагогічних наук, доцент. Дійсний член Української академії наук національного прогресу, президент Коаліції з проблем насильства в сім’ї в Одеській області.
Народився 10 січня 1942 року в с. Жеребки Чуднівського району Житомирської області. 1961-1964 – рр. служив у лавах Збройних Сил.
Закінчив Львівський будівельний технікум (1961 р.), Одеський інститут інженерів морського флоту (1969 р.), Київську вищу школу МВС СРСР (1989 р.).
У 1961-1973 рр. працював у ремонтно-будівельному управлінні м. Мари; у Ленінградському морському торговому порту.
Обирався депутатом Одеської обласної ради народних депутатів та Іллічівської міськради.
Із серпня 1981 р. перебував на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника УВС Одеського облвиконкому.
З 1988 р. працював начальником Одеської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР, Одеського училища міліції МВС України.
Із червня 1995 р. – ректор Одеського інституту внутрішніх справ МВС України.
З лютого 2002 року до вересня 2003 року – ректор Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ. З 2004 р. – радник начальника Головного управління МНС України в Одеській області. За час його керівництва навчальним закладом підготовлено більше ніж 5 тисяч спеціалістів для органів внутрішніх справ всіх областей та залізниць України, понад 30 кандидатів і докторів наук.
Автор понад 50-ти наукових праць. Найбільш важливим досягненням стали наукові дослідження з проблем насильства в сім’ї. На цю тему ним опубліковано понад 40 наукових праць у спеціалізованих журналах.
Нагороджений орденом «Знак пошани», медалями «За бездоганну службу» ІІІ ступеня, «100 років визволення Болгарії від османського іга», «Ветеран праці», нагрудними знаками «Відмінник міліції», «Почесний знак МВС України», Премія МВС України «За розвиток науки і техніки» І та ІІ ступенів. У 2000 р. нагороджений дипломом Міжнародного відкритого Рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна» із присвоєнням титулу «Лауреат Рейтингу».
Має відзнаки Одеської обласної державної адміністрації, Одеської міської ради.
Цвілюк Семен Антонович. Доктор історичних наук, професор. В університеті працював з 2001 року. Коло наукових інтересів: історія України та української культури, осмислення, аналіз і оцінка національно-культурних та історико-лінгвістичних процесів в Україні ХХ століття; драматичних процесів із часів тиранічного сталінського режиму, що увійшов в історію як епоха «Розстріляного Відродження».
Є автором понад 380-ти наукових, науково-популярних та публіцистичних друкованих праць, у тому числі – 12-ти монографій і кількох циклів історичних нарисів для енциклопедичних видань, а також статей, історичних есе та брошур. Співавтор підручника «Філософія», затвердженого Міністерством освіти і науки України, та навчально-методичних посібників з історії України, філософії та культурології; тричі нагороджувався дипломом І ступеня університетського конкурсу „Кращий науковець року”. Був членом редакційної колегії періодичного фахового наукового збірника „Інтелігенція і влада. Серія: Історія” та історико-краєзнавчого альманаху „Південний Захід. Одесика”.
Водько Микола Петрович, доктор юридичних наук, професор, генерал-майор міліції у відставці. Народився 24 вересня 1936 року. Випускник Одеської спеціальної середньої школи міліції 1956 р. Пройшов шлях від курсанта до генерала.
Микола Петрович – знаний в Україні і світі науковець та практичний діяч, адже має значний досвід практичної роботи на керівних посадах в оперативних підрозділах органів внутрішніх справ. До 1991 року очолював Головне управління карного розшуку МВС СРСР.
За час науково-педагогічної діяльності опубліковано понад 200 його робіт, у тому числі «Чому так довго шукали Чикатила?», «Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ України», «Організація комплексних заходів боротьби з рецидивною злочинністю», «Правові та організаційні основи оперативно-розшукової діяльності по боротьбі з організованою злочинністю», «Формування політики протидії кримінальним правопорушенням в Україні (оперативно-розшуковий аспект)» тощо.
Відомий науковець з 2007 року працює в Одеському державному університеті внутрішніх справ, де веде активну науково-педагогічну роботу, рецензує і опонує наукові роботи, керує підготовкою кандидатів і докторів наук. Тож, будучи випускником 1956 року Одеської спеціальної середньої школи міліції, він й сьогодні не залишає стіни рідної альма-матер.
Микола Петрович удостоєний багатьох державних нагород, нагороджений іменною зброєю, Почесною грамотою Верховної Ради України, є учасником ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та учасником бойових дій, має звання «Заслужений працівник МВС», член Всеукраїнської асоціації науковців та фахівців у сфері оперативно-розшукової діяльності.
Ярмакі Христофор Петрович. Доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України. Народився 1951 р., освіта вища, у 1973 році закінчив Одеський педагогічний інститут, у 1983 році – Одеський державний університет імені І.І. Мечникова.
В університеті працює з 1983 р. (викладач, старший викладач, начальник кафедри, з 2010 р. – професор кафедри).
Очолює спеціалізовану вчену раду університету із захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата та доктора юридичних наук, п’ять років був членом експертної ради МОН України з атестації кандидатів та докторів юридичних наук, входив до складу спеціалізованих вчених рад інших вищих навчальних закладів України. За час науково-педагогічної діяльності в університеті підготував понад 130-ти наукових та навчально-методичних праць.
Коло наукових інтересів: адміністративне право, адміністративна відповідальність, публічне управління. В університеті викладає дисципліни: «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Актуальні питання адміністративного права» та ряд спеціальних курсів.
Керуючи науково-дослідною роботою аспірантів та докторантів, підготував 14 кандидатів та одного доктора юридичних наук. Працюючи начальником кафедри адміністративного права, велику приділяв увагу вихованню працівників кафедри, які в подальшому були призначені деканами факультетів, завідуючими кафедр.
Меркулова Валентина Олександрівна, 1953 р. народження, громадянка України, освіта вища, 1977 р. закінчила Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова, у 2001 р. – докторантуру Національної академії внутрішніх справ України, має науковий ступінь доктора юридичних наук, вчене звання професора по кафедрі кримінального права та кримінології, з 1997 р. – заслужений юрист України.
В університеті працює з 1994 р., у займаній посаді професора кафедри кримінального права та кримінології перебуває з 2012 р.
Як професор кафедри кримінального права та кримінології забезпечує високий науковий і методичний рівень: викладання начальних дисциплін, є автором більш ніж 150 навчальних і наукових праць, з яких 4 монографії, 10 навчальних посібників і 1 підручник (у співавторстві) та інше.
Меркулова В.О. за сумлінну працю неодноразово заохочувалась державними нагородами: «За бездоганну службу в МВС» (1982 р.), «За бездоганну службу» III ступеня (1988 р.), «За відзнаку в службі» II ступеня (2002 р.), «За сумлінну службу» I ступеня (2004 р.), «Відмінник освіти України» (2012 р.), відзнака Міністерства освіти і науки України «Почесна грамота» (2008 р.), Грамота Верховної ради України (2017 р.)
Є засновником Одеської наукової школи кримінально-виконавчого права, яка створена у 2004 р. на базі кафедри кримінального права та кримінології Одеського державного університету внутрішніх справ. У межах наукової школи захищено 5 кандидатських та дві докторські дисертації, підготовлено та опубліковано 6 монографій, два посібники. Теоретичні розробки знайшли відображення в понад 150 публікаціях. На основі наукових досліджень розроблені та впроваджені в практику рекомендації щодо виконання покарання у сфері позбавлення волі, які стосувалися підвищення ефективності їх диференціації та індивідуалізації.
Мустафа Джемілєв, 1943 р. народження, громадянин України, політичний та громадський діяч України кримськотатарського походження, один із провідників кримськотатарського національного руху, правозахисник, законодавець, учасник дисидентського руху, політичний в’язень, Народний депутат України, з 20 серпня 2014 року до 18 травня 2019 року Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу.
Всесвітньо відомий правозахисник, один із засновників та член Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР. Після проголошення незалежності України Джемілєв став активним діячем політичного життя країни. З 1998 року Народний депутат України III, IV, V, VI, VII, VIII, ІХ скликань, автор кількох десятків законопроєктів, колишній голова Меджлісу кримськотатарського народу (1991—2013), член комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з 1998 року), голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій (2003 – 2007 роки), голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій (з грудня 2012 року). Під час Кримської кризи Джемілєв займав позицію недоторканності кордонів України й не визнав референдум.
Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV та V ступенів, лауреат почесних грамот Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, лауреат премії: імені Фрітьофа Нансена управління Верховного комісара ООН у справах біженців; Почесний доктор наук Вищого технологічного інституту міста Гебзе (Туреччина); Почесний доктор політичних та соціальних наук Сельджуцького університету (Туреччина); Почесний доктор міжнародних відносин університету Чанаккале імені Вісімнадцятого березня (Туреччина); Почесний доктор Університету Улудаґ (Туреччина), Почесний доктор Університету Миколаса Ромериса (Литва).
Сприяв створенню Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ та брав активну участь у підготовці кадрів для правоохоронних органів. Підтримав ініціативу керівництва Одеського державного університету внутрішніх справ про створення на його базі освітнього центру «Крим – Україна».
Діну Оставчук, 1983 р. народження, громадянин Республіки Молдова, освіта вища, 2003 р. закінчив Академію «Штефан чел Маре», МВС Республіка Молдова, юридичний факультет, ступінь бакалавра, спеціальність – юрист, у 2005 р. – ступінь магістра Академії «Штефан чел Маре», у 2006 р. – аспірантуру за спеціалізацією: аспірантура з управління правопорядком Академії «Штефан чел Маре», у 2008 р. – докторантуру за спеціалізацією: докторантура, кандидатська дисертація «Кримінальне провадження та криміналістична тактика в торгівлі дітьми» Академії «Штефан чел Маре», у 2015 р. отримав наукове звання кандидата юридичних наук (PhD).
В Академії «Штефан чел Маре» працює з 03 серпня 2019 р. на посаді ректора. Є автором 12 наукових публікацій.
Ураховуючи великий досвід відносин між Одеським державним університетом внутрішніх справ та Академією «Штефан чел Маре», висловлюючи бажання подальшого поглиблення співробітництва, планується підписання Меморандуму про співробітництво між навчальними закладами в освітній та науковій сферах, що дозволить ознайомитися з системою освітнього процесу у Республіці Молдова та сприятиме обміну досвідом та взаємній участі у наукових конференціях, семінарах та тренінгових курсах. Окрім цього, Академія «Штефан чел Маре» приєдналася до ініціативи створення Асоціації поліцейських закладів вищої освіти Чорноморського регіону, метою якої є розвиток міжвузівського співробітництва, в рамках якого буде здійснюватися співпраця та обмін інформацією в таких сферах діяльності, як інтернаціоналізація вищої освіти та наукових досліджень, мобільність персоналу, студентів та курсантів, обмін інноваційними практиками в модернізації закладів поліцейської освіти тощо.
Кузніченко Сергій Олександрович, 1974 р. народження. У 1998 р. закінчив Університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація «юрист». У 2001 р. закінчив ад’юнктуру Університету внутрішніх справ. У 2007 р. закінчив Сумський національний аграрний університет за спеціальністю «Адміністративний менеджмент», кваліфікація «магістр з адміністративного менеджменту».
Кандидат юридичних наук з 2001 р. Доктор юридичних наук з 2010 р. Вчене звання доцента кафедри управління в органах внутрішніх справ присвоєно у 2003 році. Вчене звання професор по кафедрі адміністративного права та адміністративного процесу присвоєно в 2011 р. Заслужений діяч науки і техніки України з 2019 р.
Основні напрямки наукових досліджень: теорія адміністративного права, адміністративно-правові режими; державне управління в надзвичайних ситуаціях; службово-бойова діяльність органів СБУ та Національної поліції України.
Має 205 публікацій, з них 142 наукові статті опубліковано у фахових виданнях (з них 6 наукових статей в наукових журналах, що індексуються в науко метричних базах Scopus та Web of Science, 1 стаття в монографії SENSE), також за період своєї педагогічної діяльності брав участь у роботі більш 100 наукових та науково-практичних конференцій, семінарів та круглих столів.
Кузніченко С.О. є постійним членом Експертної ради Міністерства освіти і науки України з питань проведення експертиз дисертацій з юридичних наук, радником Голови Одеської обласної ради (на громадських засадах), член правління громадської організації «Фахівці з адміністративного права України», Голова громадської організації «Південноукраїнська колегія медіаторів», заступник голови Комітету з ІТ-права Національної асоціації адвокатів України, Doktor der Wissenshaft Humboldt-Universinan zu Berlin.
За період науково-дослідної діяльності було підготовлено ряд законопроектів, серед яких: «Про Раду Міністрів АР Крим», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», «Про національну безпеку України».
Активно бере участь у підготовці та атестації науково-педагогічних кадрів. Підготував 27 кандидатів та 3 докторів юридичних наук.
Бере участь у роботі редколегій наукових видань, є членом редакційної колегії трьох провідних фахових наукових журналів.
Грохольський Володимир Людвігович, 1959 року народження, громадянин України. Освіта вища юридична.
У 1983 р. Закінчив Одеську середню спеціальну школу міліції, у 1990 р. – Київську вищу школу МВС.
У 1999 р. захистив кандидатську дисертацію. У 2001 р. присвоєно вчене звання доцента. У 2004 р. захистив докторську дисертацію. Присвоєно вчене звання професора у 2008 р.
Працював в органах внутрішніх справ у 1980-2010 рр. У практичних підрозділах міліції пройшов шлях від міліціонера до начальника 6-го відділу по боротьбі з організованою злочинністю Управління карного розшуку УВС Одеського облвиконкому. На науково-педагогічній роботі з 1991 р., пройшов шлях від викладача до проректора Одеського державного університету внутрішніх справ. З вересня 2020 року – заступник голови Вченої ради університету. Підготував 2 докторів та 8 кандидатів юридичних наук. Досліджує проблеми теорії та практики державного, публічного управління, управління в системі МВС України, адміністративного та інформаційного права, оперативно-розшукової діяльності. Автор понад 130 наукових та навчально-методичних праць. Веде активну роботу щодо розвитку науково-педагогічного потенціалу університету.
Гольґер Ніцш, з вересня 2001 р. – діючий директор центру передових досліджень в сфері правоохоронних органів та системи безпеки Університету адміністративної служби в Баварії (м. Фюрстенфельдбрук), доктор політологічних наук (Мюнхенський університет ім. Людвіга-Максиміліана)
Професор Ніцш має багатий досвід проєктної діяльності. Переважна більшість проєктів реалізована в рамках програми Європейського Союзу з фінансування науки та інновацій Horizon 2020 — Unity, TENSOR, MINDb4ACT, RAMSES, Let’s CROWD, PROPHETS, CONNEXIONS, COPKIT, MAGNETO.
Г. Ніцш брав активну участь у міжнародних семінарах як спікер: Курс інспекторів, Управління авіанавігаційною інформацією, 1996, аудиторський семінар із управління контролем якості, Управління авіанавігаційною інформацією, Франкфурт, 1996, Лідерські навички, Гюнцбург, 2005, Іслам та ісламізм, 2005, Міграція, Федеративне управління кримінальної поліції ФРН, 2007, Моніторинг та контроль безпеки, 2008, Злочинність серед неповнолітніх, 2009, Методика викладання в системі вищої освіти, Хершінг, 2010, Корупція, 2011, Салафізм в Німеччині, Федеративне управління кримінальної поліції ФРН, 2012, CEPOL Аналіз, розвідка, оцінювання, 2012, CEPOL Щорічна конференція, Мюнстер, Німеччина, CEPOL Щорічна конференція, 2017.
Співпраця професора Г. Ніцша з Одеським державним університетом внутрішніх справ здійснювалась в рамках програми обміну CEPOL, наданні постійної експертно-консультативної підтримки, реалізації спільного проєкту «Лідерські та управлінські якості офіцера поліції» (2019 р.), розробці проєктів «Виявлення та відстеження в мережі абюзівних матеріалів за участю дітей» (2020 р.), «Управління інформаційними потоками у боротьбі з (кібер) злочинністю та тероризмом», «Синтетичні дані у протидії тероризму та транснаціональних кримінальних мереж» (2020 р.)
