До Дня народження української поетеси Ліни Костенко оформлено книжкову виставку “Королева української поезії”

«Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох»

Ліна Костенко

19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині в родині вчителів народилася геніальна людина, українська поетеса, одна з найвідоміших жінок сучасної України – Ліна Василівна Костенко.

Напередодні Дня народження поетеси у читальному залі ОЦППП «Академія поліції» Одеського державного університету внутрішніх справ оформлено книжкову виставку “Королева української поезії”.

Твори поетеси володіють могутньою силою почуттів, витонченістю та аристократизмом, завжди влучають у ціль, нікого не залишаючи байдужим, вміють достукатись до глибини серця кожної людини, спонукають замислитись над сенсом свого існування. Поезія Ліни Костенко сповнена непідробної любові – до людини, природи, рідного краю, вона змушує людину посміхатись та плакати одночасно, наповнює душу теплом та дарує справжні переживання.

Їй судилося стати предтечею цілої когорти шістдесятників, котрі з першими повівами свіжого вітру перемін, викликаних десталінізацією суспільства, у своєму пориванні до самоствердження та пошуку нових форм художнього самовираження намагалися розірвати ідеологічні ланцюги, вирватися з-під соцреалістичної опіки й повернути українській літературі її художньо-естетичний вимір.

Друкуватися  почала  в  шістнадцятирічному віці. Видала  українською  мовою  поетичні книжки  “Проміння  землі”  (1957 р.), “Вітрила” (1958 р.), “Мандрівки серця” (1961 р.). Її твори одразу ж привернули увагу читачів, спраглих чесного і яскравого слова,  а потім для її творів настала багаторічна негласна, але жорстка заборона. Збірки “Зоряний інтеграл” та “Княжа гора” були зняті з видавництва.  Наступна її книжка – “Над берегами вічної ріки” – з’явилась тільки у 1977 р. Згодом з’явились “Маруся Чурай” (1979 р.), “Неповторність” (1980 р.), “Сад нетанучих скульптур” (1987 р.), “Вибране” (1989 р.), а також збірка віршів для дітей “Бузиновий цар” (1987 р.).

У часи радянського режиму Ліна Костенко була опальним автором. Її талановиті безкомпромісні твори стали об’єктом переслідувань і заборон на багато років. «Записки українського самашедшого» (2010) — перший прозовий роман видатної поетеси.

Ліна Костенко – саме той випадок, коли безстрашність в наборі з безкомпромісністю передаються генетично, а потім іще загартовуються у життєвих негараздах і боротьбі людини із системою. Вона відверто іронізує над тими, хто постійно прикладає до її імені патетичні визначення типу “совість нації”, “моральний авторитет” чи навіть “залізна леді”, та імідж, як то кажуть, склався давно. Передусім – із її вчинків.

Одна з головних тем віршів Л. Костенко – це роздум про час і вічність, про невмируще в людській душі. По-філософськи осмислює поетеса й історичні постаті, звертаючи увагу на приховані від поверхневого погляду моменти в поведінці, у вчинках, розставляючи нетипові акценти в тій чи іншій історичній події. Та завжди в епіцентрі її художніх роздумів перебуває людина – як найвища цінність

Шанувальники творчості Ліни Костенко можуть ознайомитись з біографією та її творчим доробком і ще раз впевнитись в тому, що Ліна Костенко належить до митців, талант яких здатний до самооновлення на кожному новому життєвому етапі, під впливом нових обставин, духовного й мистецького досвіду. Її поезія – це безупинна робота думки в прагненні охопити світ, це болісне прагнення серця вмістити в себе любов і ненависть, цінність і нещадність. Знайомлячись з її творчістю, читач вірить кожному слову, адже образи такі зримі, що, здається, до них можна доторкнутися рукою. До чого б не зверталася вона у своїх поезіях – усе оживає й проявляється несподіваними гранями. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами і саме їх найбільше цитують у соцмережах.

Для ближчого знайомства з творчим надбанням поетеси запрошуємо завітати до бібліотеки.