Тематично-книжкова виставка «Рідна мова – світ душі моєї»

Нам  в  Україні  судилось  жити

                                                                       В  краю, де  кожна  квітка голос має

                                                       Тож  українська  мова  хай  звучить,

                                                                       Над  цілим  світом  хай  вона  лунає.

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано в листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі.

Мова є душею нації, її генетичним кодом. Це її світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури – немає народу.

Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду від покоління до покоління. Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

Згідно з Статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин було видане розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови».

До  Міжнародного дня рідної мови бібліотека ОЦППП «Академія поліції» Одеського державного університету внутрішніх справ для своїх відвідувачів пропонує відвідати тематично-книжкову  виставку «Рідна мова – світ душі моєї».

Для кожної людини її рідна мова була й залишається найдорожчою у світі, бо саме вона визначає пам’ять народу в історичному і цивілізаційному часі.

Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові. Шануймо, любімо, плекаймо рідну мову, піклуймося про неї, захищаймо, розкриваймо для себе її велич й могутню силу.

Збережімо її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бурян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

                                                                                       Максим Рильський

Бажаючих ознайомитися з виставкою запрошуємо до читального залу нашої бібліотеки!