• Українська
  • English
×

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2У ніч на 28 червня 1996 року, після майже доби безперервної роботи, Верховна Рада нарешті ухвалила і ввела в дію Основний закон держави – Конституцію України. Ухвалена Конституція закріпила незалежність і суверенітет України. Саме на честь ухвалення Основного закону 28 червня й святкується День Конституції.

Відповідно до діючої ієрархії нормативних актів України, фундаментальні основи для регламентації будь-яких правових питань закладені у Конституції України. Не виключенням є і оперативно-розшукова діяльність. На конституційних засадах ґрунтуються всі положення Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., закріпила нові принципи функціонування держави і органів боротьби зі злочинністю, визначила права та обов’язки не тільки людини і громадянина щодо суспільства і держави, але й обов’язки і права держави щодо її громадян.

Конституція має найвищу юридичну силу, це закон прямої дії, який застосовується на всій території України. Всі інші закони і відомчі акти повинні відповідати нормам Конституції, а в разі протиріччя їй вони вважаються недійсними. Пряма дія конституційних норм має безпосереднє відношення до здійснення оперативно-розшукової діяльності. Конституційні принципи розглядають як певні універсалії, які забезпечуються засобами правового захисту згідно із Конституцією та визначають стандарти та вимоги до законодавства.

4В ст. 1 Конституції України проголошується, що Україна є незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. Саме в такій державі права і свободи людини і громадянина мають бути пріоритетними і всебічно захищеними. Розділ 2 Конституції України проголошує основні права і свободи людини і громадянина, які визначають основу правового статусу громадянина України. Конституція надає особам право на власність, вибір професії і роду занять, право в’їзду і виїзду з України, таємницю листування, телефонних розмов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції, недоторканність житла, особистості, права пересування і вибору місця проживання та інші права і свободи. Обмеження таких прав можливе тільки на підставі судового рішення. Саме про таке можливе обмеження прав громадянина говориться в законодавстві про оперативно-розшукову діяльність.

Права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені відповідно до закону тільки в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, державного устрою, моралі, здоров’я, прав і законних інтересів других осіб, забезпечення оборони і безпеки держави. Разом з тим, кожному громадянину, права і свободи якого обмежуються на підставі закону, Конституція гарантує судовий захист та право на недоторканність особи, і не допускає фізичного і морального приниження честі, гідності.

5Життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека особи визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини, їх гарантії складають зміст і цілі державної діяльності. Україна, як держава, відповідає перед людиною за свою діяльність. Ствердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Виконання вказаних завдань покладається на всі державні органи і громадські організації. Разом з тим, серед державних органів діють і такі, які створені, в основному, для охорони і захисту прав громадян, тобто для здійснення правоохоронної діяльності. Такі органи наділяються певною компетенцією на здійснення своїх повноважень, в тому числі і засобами оперативно-розшукової діяльності.

Основний Закон встановлює ґрунтовні основи існування суспільства як в цілому, так і його окремих інституцій, зокрема системи правоохоронних органів. У відповідних статтях Конституції України закріплено ряд норм, які визначають основні права та свободи громадян, а саме:

  • усі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24);
  • кожна людина має невід’ємне право на життя (ст. 27);
  • кожен має право на повагу його гідності (ст. 28);
  • кожна людина має право на свободу й особисту недоторканність (ст. 29);
  • кожному гарантується недоторканність житла (ст. 30);
  • кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);
  • ніхто не може зазнавати втручання в особисте та сімейне життя; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про громадянина без його згоди; гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію, вимагати вилучення будь-якої інформації про себе та членів своєї сім’ї, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями правоохоронних органів (ст. 32);
  • кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб (ст. 34);
  • громадяни мають право на соціальний захист (ст. 46);
  • кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55);
  • кожному гарантується право знати свої права й обов’язки (ст. 57).

6Разом із тим, слід зауважити, що низка конституційних норм надає право у визначених законом випадках обмежувати окремі права та свободи людини. Однак, ці заходи мають бути винятковими і тимчасовими. При цьому, Конституцією України не дозволяється збирання, збереження та використання і розповсюдження інформації, яка не має відношення до цілей і завдань оперативно-розшукової діяльності. Національна поліція України покликана забезпечувати виконання цих приписів у всіх напрямах своєї діяльності, включаючи здійснення оперативно-розшукових заходів.

Слід зауважити, що Конституція України не містить прямих норм, які вказують на здійснення державою будь-яких форм контролю над злочинністю. Однак, разом із тим, в Конституції міститься вказівка на необхідність здійснення діяльності щодо недопущення злочинів. Таким чином, Конституція України є юридичною базою для оперативно-розшукового законодавства, визначає майже всі принципи оперативно-розшукової діяльності, гарантує верховенство права в державі та можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина.

Положення Конституції розвивають, деталізують і сприяють їх ефективному правозастосуванню інші закони, прийняті Верховною Радою України. Розвиваючи ідеї Основного закону, галузеве законодавство містить низку положень, які безпосередньо або опосередковано регулюють відносини у сфері оперативно-розшукової діяльності та складають наступний рівень нормативно-правової регламентації. Характеризуючи ці акти, слід зазначити, що вони відносно правових норм органів управління, мають вищу юридичну силу, їх прийняття відбувається в порядку, передбаченому Конституцією України.

Ст. 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Саме ці положення Основного Закону є відправним для розуміння конституційних принципів оперативно-розшукової діяльності.

Конституційні принципи оперативно-розшукової діяльності – це правові норми, які передбачені у І Розділі (Загальні принципи) та в інших нормах Конституції України, якими необхідно керуватися в оперативно-розшуковій діяльності. Такими, зокрема, можна визначити принципи:

  • верховенства права (ст. 8);
  • дії міжнародних угод (ст. 9);
  • рівності перед законом (ст. 24);
  • права на свободу та особисту недоторканість (ст. 29);
  • недоторканості житла (ст. 30);
  • таємниці переписки, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);
  • невтручання у особисте та сімейне життя особи (ст. 32);
  • свободи пересування та вибору місця проживання (ст. 33);
  • недоторканості права власності (ст. 41);
  • забезпечення права на захист у суді (ст. 55);
  • права на правову допомогу (ст. 59);
  • презумпції невинуватості (ст. 62);
  • свободи від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї (ст. 63) тощо.

Аналіз зазначених конституційних норм дає підстави стверджувати про наступне:

  • найбільш важливі цінності, які поставлені під охорону державою є фізична, духовна та психологічна недоторканість особи;
  • під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається застосування безпідставного фізичного та психічного впливу, провокаційних дій, фальсифікації фактів протиправної діяльності та створення ситуацій, що компрометують особу;
  • пріоритетом забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина є забезпечення гарантій на особисту та сімейну таємницю, при цьому, працівники оперативних підрозділів повинні відокремлювати відомості щодо особистого життя, сімейної поведінки та інших даних відносно особи, стосовно якої здійснюються оперативно-розшукові заходи, якщо вони не свідчать про готування або вчинення злочинів;
  • оперативно-розшукові заходи, які обмежують конституційні права і свободи людини і громадянина, у тому числі з використанням оперативно-технічних засобів, проводяться винятково та застосовуються лише тоді, коли проведення інших заходів виявилось малоефективним чи неможливим.

Конституційні основи правового регулювання оперативно-розшукової діяльності охоплюють норми законів, безпосередньо регламентуючих захист прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. Таким чином, слід зазначити, що Конституція України є правовим фундаментом, спираючись на який, функціонує вся оперативно-розшукова діяльність в державі.

к.ю.н., доцент Сергій АЛБУЛ