• Українська
  • English
×

ОДЕСЬКИЙ РОЗШУК КРІЗЬ СТОЛІТТЯ

Одним з провідних факультетів в Одеському державному університеті внутрішніх справ на сьогодні є факультет підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції. Професія сищика, оперуповноваженого кримінальної поліції завжди була овіяна таємницями та романтикою. Разом із тим, саме ця професія є однією з найвідповідальніших та такою, що потребує якісної фахової підготовки. Адже саме сищик, оперуповноважений знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю.

23Історія становлення сискних (розшукових) підрозділів на теренах сучасної України бере свій початок з 26 липня 1880 року. Саме в цьому році «для здійснення розшуків та дізнання за кримінальними справами, а також виконання наказів градоначальників щодо заходів із запобігання та припинення злочинів» розпорядженням Київського губернатора було створено перше сискне відділення поліції.

Сискне відділення поліції в Одесі було створено у 1881 році. Разом із тим, не існувало єдиного нормативного акту, що регламентував діяльність таких підрозділів. Лише 6 липня 1908 року було прийнято Закон «Про організацію сискних частин», а через рік – «Інструкцію чинам сискних відділень». На підставі цих документів вже і була сформована структура та визначені функції сискних відділень поліції. Зокрема, «Інструкція чинам сискних відділень» закріплювала, що завданнями цих підрозділів є негласне розслідування та здійснення дізнання з метою попередження, виявлення та розкриття злочинних діянь загальнокримінальної спрямованості, для чого працівники сиску були зобов’язані здійснювати систематичний нагляд за кримінальними елементами із застосуванням негласної агентури та візуального спостереження.

Сискна частина займалася виявленням та розкриттям тяжких та особливо тяжких злочинів, розшуком та затриманням вбивць, грабіжників, розбійників, професійних крадіїв, шахраїв та аферистів. Примітно, що особовий склад сискної частини Одеси налічував від 20 до 30 співробітників. Підрозділ поділявся на декілька відділів:

– Відділ особистого затримання. Його можна назвати аналогом сьогоднішнього КОРДу. До його складу входило 10 осіб, спеціально навчених заходам фізичного впливу та стрільби з вогнепальної зброї.

– Відділ сиску. Працівники цього відділу займалися негласною, агентурною роботою, впроваджувалися у злочинне середовище.

– Служба спостереження, працівники якої займалися негласним спостереженням за особами, використовуючи засоби маскування та гриму.45

– Довідкове реєстраційне бюро відповідало за реєстрацію та облік злочинного елементу. В цьому бюро функціонували антропометричний, фотографічний та дактилоскопічний кабінети. Крім цього, існувала Наглядова частина бюро, працівники якої здійснювали нагляд (у тому числі негласний) за підозрілими особами та адресами. При цьому бюро було організовано учбовий музей, в якому накопичувалися колекції зброї, вилучених знарядь вчинення злочинів, підроблених документів тощо. У складі бюро перебували також стіл розшуку та стіл особистого затримання, куди доставлялися всі затримані та перевірялися за наявними обліками.

– Летючі загони, працівники яких здійснювали особистий пошук на вокзалах, в театрах, ринках та місцях можливого скупчення злочинного елементу. Примітно, що працівники летючих загонів спеціалізувалися на виявлення та розкритті окремих видів злочинів. Так, серед їх працівників були, зокрема «фахівці» з розкриття крадіжок худоби, а також домашніх тварин – собак та кішок.

– Ломбардні загони, які займалися розшуком викрадених речей.

Як правило, кожний працівник сискного відділення мав на оперативному зв’язку трьох-чотирьох постійних агентів та широку мережу інформаторів з різних щаблів населення. Декілька працівників сискного відділення об’єднувалися у групу, яку очолював чиновник особливих доручень сискної поліції. Такий чиновник не тільки контролював діяльність групи працівників відділення та їх негласним апаратом, але і сам мав власних агентів.

Агенти та інформатори вербувалися на добровільних засадах. Деякі з них отримували грошову винагороду від поліції, а деякі працевлаштовувалися у різні структури. Особливої уваги заслуговує система отриманні інформації працівниками сискного відділення Одеси. Слід згадати, що всі будинки у центрі міста мали (і мають до тепер) лише один вихід, який зачинявся. У кожному будинку мешкав двірник, який отримував офіційну платню в поліції та вважався працівником МВС. Як правило, такі двірники були колишніми військовими. До їх обов’язків входило не тільки підтримання чистоти у будинку, але і забезпечення безпеки мешканців. Відповідно, всю інформацію, стосовно мешканців та їх відвідувачів двірник негайно надавав працівникам сискного відділення. За надання важливої інформації, яка сприяла розкриттю злочинів, двірник окремо отримував грошову премію.

67Примітно, що керівник сискного відділення мав власних агентів, з якими він зустрічався на конспіративних квартирах та за допомогою яких контролював діяльність та поведінку працівників відділення. Така система дозволяла своєчасно попереджати протиправні дії з боку самих працівників сискного відділення.

Слід зазначити, що саме в Одесі вперше було створено перше спеціальне відділення для розшуку професійних злочинців та осіб, що вчинили особливо тяжкі злочини.

Сискне відділення Одеси до 1917 року офіційно вважалося кращим в державі.

Саме сискне відділення Одеси вперше започаткувало використання антропометричних та дактилоскопічних методів, а також службове сабаківництво.

До 1917 року у сискному відділенні поліції Одеси було розроблено картотеку на злочинців, яка накопичувала відомості про понад 40 тисяч осіб. Примітно, що цією картотекою користувалися правоохоронні органи всієї Європи.

Так починався поліцейський сиск в Україні. Так починався карний розшук в Одесі.

За матеріалами з відкритих джерел

Укладач – Сергій АЛБУЛ 

    8 9 10