• Українська
  • English
×

«ЧОРНІ КІШКИ» ПОВОЄННОЇ ОДЕСИ (З ІСТОРІЇ КАРНОГО РОЗШУКУ)

23У багатьох з нас назва банди «Чорна кішка» асоціюється виключно з подіями кінострічки «Місце зустрічі змінити не можна», знятої, до речі, на Одеській кіностудії за романом братів Аркадія та Георгія Вайнерів «Ера милосердя».

Але маловідомими є факти із справжньої історії карного розшуку Одеси, які свідчать, що під час та після завершення Другої світової війни на території нашого міста орудували декілька бандитських зграй з такими назвами. Їх ліквідація – це результат наполегливої праці Одеських розшуковців того часу.

45Через десять днів після звільнення Одеси від окупантів, 20 квітня 1944 року містяни з острахом та обуренням читали листівки, які висіли на стінах будівель: «Громадяни! Ваше переміщення вулицями міста тільки з 08.00 ранку до 20.00 годин. З вечора і до 08.00 ранку – наше». Листівки були підписані – «Чорна кішка». Саме так це злочинне угруповання вперше заявило про себе. Після цього місто буквально захлеснула хвиля терору. Кожен день в різних місцях бандитами вчинювались зухвалі грабежі і криваві вбивства. А на місці цих злодіянь міліціонери виявляли мітку банди: або малюнок чорної кішки, або живого чорного кошеня. Поодинокі свідки вказували, що злочинці пересувалися на автомобілі «ЗІС» під керуванням чоловіка у військовій формі. Завдяки копіткій праці співробітників карного розшуку Одещини по крупицях збиралася оперативна інформація стосовно злочинців та ватажка злочинної групи на прізвище Бібергал (прізвисько «Дзюта»). Він мав злочинний досвід, раніше був неодноразово засуджений. 67Під час окупації Одеси був завербований румунською розвідкою «Сигуранца». Перебуваючи на окупованій території, «Дзюта» вбив і пограбував відомого румунського адвоката. Незабаром його заарештували і помістили до в’язниці, і вже здавалося, що ніщо не могло врятувати злочинця від справедливої кари. Як раптом арештованого привели «Сигуранци», де поставили перед вибором: або страта, або він допомагає окупантам виявляти партизанів та євреїв в Одесі. І «Дзюта» погодився. Щоб не викликати підозри, румунська розвідка інсценувала втечу «Дзюти» з в’язниці. Вже знаходячись на волі, «Дзюта» організував банду з 24 осіб. Члени банди для обговорення злочинних планів збиралися в трактирі «Чорна кішка» по вул. Троїцька, 43. Саме так вони і назвали свою злочинну групу. Тривалий час банда була начебто невловима. Однак, внаслідок вміло організованій оперативній роботі працівникам карного розшуку вдалося ліквідувати банду та затримати її ватажка.Здавалося б, банда «Чорна кішка» зникла назавджи, і одесити можуть зітхнути спокійно, проте інші злочинці перейняли їх «почерк». 89І через деякий час «Чорна кішка» спливла знову.У повоєнні роки, ситуація в Одесі, була напружена. У місті панували розруха, голод, безробіття. Вже у вересні 1945 року до Одеси прибули сім злочинців- «гастролерів», які теж називали себе «Чорна кішка». До них приєдналося кілька одеситів. Цю банду очолював рецидивіст Іван Чернов, на прізвисько «Чорний». Злочинці вчинювали зухвалі напади і також залишали на місці злочину малюнок «Чорної кішки». Наприкінці 1945 року всі учасники злочинної групи були затримані та отримали суворий вирок суду – смертна кара.

Через рік, у 1946 році працівниками Одеського карного розшуку було знешкоджено ще одне злочинне угруповання під назвою «Чорна кішка», члени якого (М. Гершман, А. Пасенок, В. Косарев, П. Бренер, Г. Хашлевич) вчинювали грабежі та розбійні напади на центральних вулицях міста. Крім цих «Чорних кішок», в місті з особливим цинізмом діяло ще безліч злочинних угруповань.1011 Адже за роки війни у населення скупчилася велика кількість зброї, яким не могли не скористатися бандити. Хаос, породжений війною, призводив до того, що тисячі рецидивістів, колишніх поліцаїв, дезертирів облюбували собі приморське місто, в якому населення скоротилося, а серед молоді процвітали крадіжки та шахрайство. Значна міграція під час війни дозволяла злочинцям з успіхом ховатися і переміщатися по країні. Але, незважаючи на всі дії бандитів, одеські оперативники вели з ними непримиренну боротьбу.

На початку квітня 1947 року стався розбійний напад на кондитерську фабрику, яка була розташована у 3-му Водопровідному провулку. В ніч з суботи на неділю біля воріт кондитерської фабрики зупинилася вантажна машина, блимаючи фарами. Охоронець натиснув на кнопку, і масивні двері стали автоматично відкриватися. Автомобіль, в’їхавши на територію, зупинився. Охоронець вийшов з караульного приміщення. А з кабіни вантажівки вистрибнув чоловік у військовому кітелі з бойовими орденами. На прохання охоронця надати документи, той начебто погодився їх надати, але зненацька вихопив зброю… Зранку, на місці події працівники карного розшуку виявили трупи двох охоронців та зламані сховища. На стіні в одному з приміщень вугіллям було намальовано чорну кішку. В кримінальній історії Одеси з’явилася нова «Чорна кішка».

1213Саме ця «Чорна кішка» проявила себе найбільш зухвало та жорстоко. Ватажком злочинної групи був рецидивіст Микола Марущак, помічником у нього був раніше неодноразово засуджений Федір Кузнєцов на прізвисько Когут. У цій групі налічувалося 19 рецидивістів. За короткий термін банда скоїла дванадцять убивств, нальотів і пограбувань. Саме члени цієї банди по-звірячому вбили дільничного інспектора міліції, співробітника держбезпеки і кілька військових офіцерів. Все це робилося з метою привласнення зброї і форменого одягу, в яку екіпірувалися бандити, коли йшли «на справу». Як правило, трупи вбитих злочинці ховали в катакомбах.

Перевірка значної кількості оперативної інформації надала змогу оперативникам дізнатися про можливе місце переховування злочинців по 2-му Водопровідному провулку. Зранку, 18 квітня 1947 року на місце виїхали група працівників карного розшуку та дільничний інспектор Григорій Демидович. Оточивши будинок, розшуковці наблизилися до дверей. Раптом двері відчинилися і звідти пролунав шквальний вогонь з автоматичної зброї. На місці загину дільничний інспектор. Між оперативниками та злочинцями розпочалася перестрілка. Злочинці використовували навіть гранати. На жаль, цього разу злочинцям вдалося втекти через підземний хід до катокомб, поранивши всіх працівників карного розшуку.

1415Через декілька днів ця злочинна група вчинила ще один зухвалий напад. На цей раз на кондитерську у провулку Бісквітний. І знову вбитий охоронець, і знову малюнок чорної кішки.

З метою розкриття низки зухвалих злочинів та викриття членів банди співробітники карного розшуку працювали цілодобово. І якось раз під час чергового відпрацювання ринків в числі інших був затриманий спільник Марущака. Від нього було отримано інформацію про місце переховування злочинців в районі Ближніх Млинів (рос. – Ближние Мельницы). Операція із захоплення злочинців була проведена блискавично. Деяких злочинців, що вчинили збройний опір, було ліквідовано, інші члени злочинного угруповання були затримані, а із сховищ було вилучено викрадене та значний арсенал зброї. Під час затримання поранений ватажок «Чорної кішки» Микола Марущак встиг прийняти отруту, яку завжди носив з собою, та помер на місці. На той час (1947 рік) покарання у вигляді смертної кари було тимчасово скасовано, тому всі члени банди були засуджені до максимального терміну позбавлення волі – 25 років.

Так було ліквідовано останню в історії Одеси банду «Чорна кішка». Слід вказати, що у ліквідації цієї банди брав безпосередню участь Давид Михайлович (Менделевич) Курлянд – заступник начальника Управління карного розшуку м. Одеси, який потім певний час викладав оперативно-розшукову діяльність в Одеській спеціальній середній школі міліції.

За матеріалами з відкритих джерел.

                                                                             Укладач – Сергій АЛБУЛ