• Українська
  • English
×

«ЗЕЛЕНИЙ ФУРГОН»: ДОЛЯ ОДЕСЬКОГО РОЗШУКОВЦЯ

Одеса завжди славилася своїми розшуковцями та літераторами. Мабуть тому, що це не професії, це – талант. А Чорноморське узбережжя завжди народжувало такі таланти. Іноді доля ці таланти поєднувала…

Йшов буремний 1922 рік. На Одеському Старокінному ринку, що на Молдаванці, під час спроби перепродати викрадених з території 51-ї військової дивізії коней, група злочинців потрапила у міліцейську засідку. Під час погоні з перестрілкою вони зустрілися віч-на-віч – один наздоганяв другого. І впізнали одне одного. Адже ще вчора товаришували і разом працювали в Одеському карному розшуку. Один з них – працівник карного розшуку Євген Петрович Катаєв (Євген Петров), у майбутньому один з авторів «Дванадцяти стільців» та «Золотого теля». Другий – колишній працівник карного розшуку Олександр Володимирович Козачинський, у майбутньому автор відомої повісті «Зелений фургон».

  2Олександр Володимирович Козачинський народився у 1903 році у дворянській родині. Після смерті батька 16-річний Олександр оформлюється на службу вартовим при військовій майстерні, намагаючись поєднувати чергування з навчанням у гімназії. Не вийшло, гімназію довелося кинути. Щоб більше заробляти, йде робочим на склад. А ще через деякий час – в міліцію.

325 серпня 1920 року Олександр Козачинський написав заяву з проханням зарахувати його на службу в канцелярію міліції 1-го району Одеського повіту, яка перебувала в Северинівці Іванівського району Одеської області. Вже 1 вересня юнак був зарахований конторщиком в міліцейську канцелярію. Паперова робота швидко набридає, і він переходить на посаду агента 3-го розряду карного розшуку, а вже в наказі від 11 жовтня значиться молодшим міліціонером Северинівки, тієї самої, з якої починаються пригоди героя його повісті «Зелений фургон» Володі Патрікеєва.

4Через деякий час молодий Олександр Козачинський, вже виконуючий обов’язки начальника карного розшуку, займається розслідуванням найрізноманітніших злочинів. Особливо завзято береться за справу посадових осіб, які розкрадали державне майно. Але вісім з десяти обвинувачених були високопосадовцями, і їх зв’язки виявилися сильнішими зібраних доказів. Злочинців виправдовують, а Олександра Козачинського переводять в село Мангеймського району, де на той час у карному розшуку служить Євген Катаєв.

kinopoisk.ruВже після переведення по службі у Балтський район Одеської області, Олександр Козачинський стикнувся із зловживаннями та відвертим хабарництвом з боку керівника відділу міліції. Разом із своїм колегою вони викрадають зелений фургон з зерном, який їх керівник отримав як хабар. Однак, їх затримують і звільняють з міліції.

6Саме тоді, звільнений зі служби Олександр Козачинський потрапляє до злочинної групи, у складі якої вчинює злочини. Під час однієї з крадіжок О.В. Козачинський, з притаманним йому гумором, пише і залишає на місці злочину записку, за якою його і впізнає колишній товариш по службі. І вже наступного дня він був затриманий. За вироком суду він був засуджений до смертної кари. Але Верховний Суд УРСР відмінив цей вирок, замінивши його на позбавлення волі.

7Знаходячись в місцях позбавлення волі О.В. Козачинський починає писати замітки та художні нариси, деякі з яких пізніше увійшли до сюжетної лінії повісті «Зелений фургон». У 1925 році він достроково звільняється з місць позбавлення волі і назавжди прощається із злочинним минулим.

8Доля знову зводить двох друзів – Олександра Козачинського та Євгена Петрова. Саме Є. Петров підштовхнув О. Козачинського на написання повісті «Зелений фургон», в якій прослідковується весь життєвий шлях автора. Повість «Зелений фургон» побачила світ у 1938 році. Вона стала єдиною, яка принесла популярність її автору.9

На сьогодні деякі дослідники вважають, що у книзі прототипом юного міліціонера Володимира Патрикеєва виступив Євген Петров, а прототипом злочинця «Красавчика» – сам Олександр Козачинський. Інші зазначають, що обидва головних герої списані з самого Олександра Козачинського.10

Олександр Козачинський помер в 1943 році від хвороби, не доживши до свого сорокаріччя. Він лише на рік пережив свого друга Євгена Петрова, який у 1942 році трагічно загинув в авіакатастрофі.11

Повість «Зелений фургон» витримала багато видань. За її мотивами знято кінострічки. В Музеї історії органів внутрішніх справ Одеської області (м. Одеса, вул. Єврейська, 14) є матеріали про Олександра Козачинського.

А в Одеському пантеоні літературних героїв – Саду скульптур, є пам’ятник «Зеленому фургону».

 

За матеріалами з відкритих джерел

Упорядник – Сергій Албул