• Українська
  • English
×

Рубрика «Обличчя університету» триває

Сьогодні наша розмова зі студенткою 4-го курсу факультету № 4 Одеського державного університету внутрішніх справ Олександрою Уваровою, яка є керівником спортивного сектору студентського самоврядування факультету, бере активну участь у заходах з правового виховання молоді, член команди факультету з плавання та вміло поєднує навчання з військовою підготовкою на факультеті підготовки офіцерів запасу Одеської військової академії.

– Ким Ви мріяли стати в дитинстві, й чи помінялися пріоритети?

– Ще з самого дитинства я мріяла стати поліцейським. Це пов’язано з тим, що в моєму оточенні завжди були представники цієї професії. Мені дуже подобались розповіді про славні подвиги працівників тогочасної міліції. Мені розповідали про їх тяжку службу, про проблеми, що пов’язані зі ставленням до міліціонерів та до їх роботи, проте ті емоції, з якими вони розповідали про свою професію, той блиск в їх очах мене зачаровував та чарує й досі. Тож, я поступово крокую до своєї мрії і впевнена, що вона здійсниться.

– Чому Ви обрали саме професію юриста?

– На мою думку, професія юриста та взагалі вища юридична освіта дає змогу зрозуміти загальне становище справ у державі та стати тим, хто зможе щось змінити для інших. Юрист – це та особа, яка бореться та захищає правду в усіх її проявах, і я хочу бути такою людиною.

Чого ніколи, за жодних обставин, не повинен дозволяти собі юрист?

– Як мені здається, юрист не може дозволяти собі ставити себе вище за інших саме через те, що основне його завдання бути «слугою народу», служити та захищати.

– Кого Ви вважаєте прикладом для наслідування?

– Я не можу сказати, що у мене був «герой», на якого я хотіла бути схожою. Проте, озираючись на пройдений шлях та міркуючи про майбутні плани, я розумію, що майже все, що я роблю та хочу робити, збігається з тим, що робив мій дідусь. Він був льотчиком, закінчив Одеську спеціальну середню школу міліції МВС СРСР, яка з плином часу стала Одеським державним університетом внутрішніх справ, та був полковником поліції, і саме зараз я розумію, що він є тією людиною, на яку я рівняюсь і на яку я хочу бути схожою.

– Яке у Вас хобі?

– Мені здається, що хобі має бути таким, щоб відпочивало й тіло, й розум. У вільний час я займаюсь повітряною гімнастикою. Такий напрям діяльності розвиває моторику, дає змогу попрацювати над загальною фізичною підготовкою, займатись тренерською діяльністю та дозволяє подолати певні внутрішні страхи, що є досить важливим.

Також за час навчання в Одеській військовій академії я почала захоплюватись парашутним спортом та повітряно-десантною підготовкою. Нещодавно я здійснила свій перший, але не останній стрибок зі спортивним парашутом.

– Розкажіть про Ваш улюблений фільм, і в чому полягає його основна ідея?

– Я обожнюю серію фільмів «Зоряні війни». Основна їх ідея полягає в тому, що навіть, якщо сили противника переважають у декілька разів, якщо майже немає шансів на перемогу, ти повинен боротись, боротись за себе, за свою родину, за людей. Ти повинен прикласти максимальних зусиль для того, щоб зробити те, у що ти віриш, та досягти того, чого прагнеш.

– Які Ваші цілі в житті? Ким Ви бачите себе у майбутньому?

– Моєю ціллю є вступ до лав поліцейських та реалізація себе у даній сфері як спеціаліста.

– Які, на Вашу думку, завдання лежать на плечах сучасної української молоді?

– Основним завданням сучасної молоді є розвиток. Ми, як молоде покоління, маємо розвивати нашу державу, нашу промисловість, нашу культуру, бо за нас та краще нас ніхто цього не зробить. Проте ми повинні почати з себе, бо тільки розвинута та свідома молодь може здійснити неймовірне та зробити Україну саме тією державою, якою ми хочемо її бачити.

– Ви знайшли джина у пляшці і за свою свободу він виконає тільки одне Ваше бажання. Яким воно буде?

– Я б побажала, щоб джин та усі інші джини отримали свободу, бо кожен повинен бути вільним.

Перейти до вмісту