×

Продовжуємо рубрику «Обличчя університету»

Сьогодні наша розмова із завідувачем кафедри державно-правових дисциплін Одеського державного університету внутрішніх справ доктором юридичних наук, професором Дмитром Петровичем Калаяновим, який є засновником наукової школи «Використання досвіду поліції країн ЄС у правоохоронній системі України», автором понад 110 наукових, навчально-методичних і методичних праць, зокрема 11 навчальних посібників та підручників, яким надано гриф МОН, в тому числі виданого у 2018 році навчального посібника «Проблеми сучасної конституціоналістики».

— Як починається Ваш робочий день?

— Мій робочий день починається із задоволенням, посмішки та усвідомленням, що найкращий день — це сьогодні, чого бажаю всім своїм близьким, друзям та колегам.

— Що саме істотно вплинуло на Ваше становлення як професіонала?

— Найбільше вплинуло бажання рухатися та навчатися, зробити життя справедливішим та кращим. Коли я молодим фахівцем прийшов до ОВС, то керувався саме цим переконанням.

— Яку рису в людях Ви цінуєте найбільше?

— Найбільше ціную в людях щирість, розум та цікавість до життя. Ну і, звичайно, доброту, здатність до емпатії —  це власне те, що робить нас людьми.

— Як Ви проводите свій вільний час?

— В гармонії з природою.

— Які три події у житті змінили Вас на краще?

— 1. Одруження.

2. Народження доньки.

3. Служба в ОВС.

— Якщо б хто-небудь написав про Вас біографічну книгу, то яка в неї була б назва?

— «Серце, тобі не хочеться спокою».

— Без чого ви б не були тим, ким Ви є на сьогодні?

— Без любові до життя, прикладу своїх батьків, без допомоги і підтримки своєї сім’ї та близьких, люблячих мене людей та, звичайно, без моїх улюблених вчителів (д.ю.н., професора Додіна Євгена Васильовича, Олефіра Віктора Івановича та ін.).

— Наскільки, на Ваш погляд, професія юриста-правоохоронця в Україні сьогодні є престижною?

— Наскільки її оцінюють — настільки вона є престижною, але для того, щоб стати дійсно фахівцем в галузі права, треба постійно підвищувати свій професійний рівень і не відриватися від життя суспільства.