• Українська
  • English
×

ОСТАП БЕНДЕР З ОДЕСЬКОГО КАРНОГО РОЗШУКУ

Яким має бути працівник оперативного підрозділу Національної поліції України? Освіченим, фахово підготовленим, фізично розвиненим, артистичним, комунікабельним… Тобто таким, яким його і готують в Одеському державному університеті внутрішніх справ.

А ще, трохи авантюрним, спроможним на швидке прийняття вірного рішення, здатним на зміну рольової поведінки. Про це свідчить історія, про це свідчить література.

2Остап Сулейман Берта Марія Бендер бей, Остап Ібрагимович, Великий Комбінатор, Ося. Все це – одна особа: головний герой дилогії Іллі Ільфа (Ієхієля-Лейба Арнольдовича Файнзільберга) та Євгена Петрова (Євгена Петровича Катаєва) «Дванадцять стільців» та «Золоте теля». А чи вигадана це особа? Чи існував він у реальному житті?

3«О пів на дванадцяту з північного заходу, з боку села Чмаровки, до Старгорода ввійшов молодий чоловік років двадцяти восьми. За ним біг безпритульний… Не мав він ні грошей, ні квартири, де вони могли б лежати, ні ключа, яким можна було б квартиру відчинити. Він не мав навіть пальта. У місто молодий чоловік увійшов у зеленому в талію костюмі. Його могутню шию кілька разів огортав старий вовняний шарф, на ногах лакові штиблети із замшевим верхом апельсинного кольору. Шкарпеток під штиблетами не було».

4Саме так описували автори свого героя. Саме так виглядав Осип (Остап) Беньямінович Шор, оперативний працівник Одеського карного розшуку, особистий ворог Михайла Вінницького (Мишки «Японця»), близький друг Іллі Ільфа та Євгена Петрова.

5Осип Беньямінович Шор народився 30 травня 1899 року у місті Нікополь, у родині Беньяміна Хаїмовича Шора, купця 2-ї гільдії, та Катерини (Куні) Бергер, яка була дочкою одеського банкіра. Батько Осі, або Остапа, як його називали рідні та друзі, був власником магазину колоніальних товарів, що давало родині великий прибуток. Родина жила в будинку під номером 78, що знаходився по вулиці Полтавської перемоги (нині це вул. Канатна в м. Одесі).

6У 1906 році Ося Шор вступає на навчання до чоловічої гімназії Іліади (приватна гімназія І.Р. Раппопорта, нині 68-а Одеська школа). Найулюбленішим предметом Шора було правознавство. В майбутньому саме знання з юриспруденції не раз допомагали Осипу. Також Осип полюбляв займатися спортом. Він гарно грав у футбол, займався класичною боротьбою та гирьовим спортом.

7Рідний брат Осипа – Натан Шор, був поетом та друкувався під псевдонімом Анатолій Фіолетов, Дім Шорів відвідували відомі письменники і поети, серед яких був Валентин Катаєв, Едуард Багрицький, Олександр Біск та багато інших. Найбільшою мрією Осипа було виїхати до Бразилії чи Аргентини. Тому він навіть почав по-особливому вдягатися: світлий одяг, білий капітанський кашкет і, звісно ж, шарф.

 8Осип був авантюристом з дитинства. Ще будучи простим учнем, Осип здійснив свою першу справжню аферу. Рабин Берштейн весь час бідкався, що парафіяни не бажали жертвувати гроші на потреби синагоги, адже наближалася війна. Ося запропонував Берштейну розпочати продаж місць до раю, за його вказівкою рабин намалював карту раю, який являв собою готель. Також на схемі внизу був розміщений прейскурант, де кожен міг вибрати зручний для себе «номер» за певну суму грошей. За виручені гроші рабин зміг не тільки відреставрувати синагогу, але й відремонтувати власний дім. Після цього до Осипа поступово почали звертатися за допомогою люди, які хотіли провернути деякі справи.

9Коли розпочалася Перша світова війна, багато молодих одеситів отримали повістки до армії. Звісно, серед юнаків були й такі, що не хотіли йти на фронт. Осип вигадав як можна уникнути призову. Шор дізнався, що до армії не призивають підданих інших держав, зокрема турків. Користуючись цим, Ося зробив багатьом друзям та знайомим липові довідки, які свідчили про те, що вони є турецькопідданими.

10Одного разу, коли Осип йшов по вулиці, йому трапилася на дорозі курка, на якій майже не було пір’я. Ося вигадав ще одну аферу, яка розпочалася з того, що він презентував цю курку на сільськогосподарській виставці. Новина про лису курку відразу ж стала сенсацією. Одеські репортери друкували статті про відкриття Одеських селекціонерів – курку, яку не треба общипувати. Було відкрите товариство «Ідеальна курка», очолював його «професор-селекціонер», який насправді був перевдягнутим Осипом Шором. Товариство займалося розведенням голих курей. «Професор» здійснив декілька презентацій, прочитав лекції, після чого до фірми стали приходити агенти найбільших м’ясозаготівельних заводів. «Професор-селекціонер» прочитав їм лекцію з птахівництва. Агенти повірили йому і наперед заплатили за пробну партію курей. Проте наступного ранку «професор», а разом із ним і товариство «Ідеальна курка», зникли. Замість них у кабінеті, який винаймав Шор, було знайдено коротку записку, де було наступне: «Ми, Одеські селекціонери, вивели ще одну курку – без голови і кісток»…

В житті Осипа Шора траплялися багато випадків, коли він використовував свій авантюрний талант. Він вдавав з себе гросмейстера та збирав наперед гроші на «проведення турніру з шахів»; фіктивно одружився з вдовицею, тільки щоб пережити сувору зиму; називався художником, навіть не вміючи малювати, щоб потрапити на агітаційний пароплав; відрекомендовувався пожежним інспектором, щоб під час «перевірки» крамниць безкоштовно пообідати.

11Знайомі епізоди? Так, все це потім було відображено на сторінках «Дванадцяти стільців» та «Золотого теля».

У 1917-1921 роки в місті Одесі влада змінювалася понад 14 разів. Бували навіть такі випадки, що різні райони міста контролювали різні угрупування: УНР, анархісти, більшовики, білогвардійці та банда «Мішки Японця» (Михайла Вінницького). Бандитизм набрав у місті нечуваних обертів, тому одесити, не бажаючи з цим миритися, об’єднувалися у так звані народні дружини місцевої міліції. Керували цими групами інспектори Одеського карного розшуку. Саме таким інспектором і став Осип Шор.

На службу до карного розшуку Осип прийшов завдяки рідному брату, поету Натану Шору, який на той час теж працював оперуповноваженим. Під час служби у карному розшуку вони і познайомилися з одним з майбутніх авторів «Дванадцяти стільців» та «Золотого теля» оперуповноваженим Євгеном Петровим (Катаєвим).

12Всього лише за кілька перших місяців роботи Осип Шор встиг розкрити справи про пограбування банків та мануфактури, заарештовував грабіжників під час злочину, а також влаштовував численні засідки на бандитів. У кінці 1918 року Шор здійснив три облави на членів банди Мішки «Японця» (Вінницького). У перестрілках загинули дев’ять найближчих до нього «авторитетів». Після цього Мішка «Японець» оголосив Осипа Шора своїм головним, «кровним ворогом». На Осипа почалося справжнє полювання: одного разу він був схоплений бандитами «Японця» на одній з одеських вулиць. Ті повели його на бандитський суд до портових доків. Остап розумів, що там його чекає смерть, і тому, коли вони проходили повз кафе Фанконі, він розпочав сварку з перехожими, після чого почалася бійка. Використавши цю ситуацію, Осип встиг утекти від убивць. Пізніше, під час перестрілки на вул. Ланжеронівській Осип Шор застрелив чотирьох найманих вбивць, а сам оперуповноважений, як свідчать джерела, залишився навіть без подряпин.

Проте бандити все ж помстилися Остапу. Від куль, напередодні власного весілля загинув його брат, поет та оперуповноважений Одеського карного розшуку Натан Шор. Остап знайшов вбивцю брата.

13У книзі мемуарів «Алмазний мій вінець», що вийшла в 1978 році, Валентин Катаєв зовсім конкретно вказав на Осипав Шора як на прототип Остапа Бендера: «Остап Бендер написаний з одного з наших одеських друзів. Він був старшим братом одного чудового поета-футуриста … Брат футуриста був Остап, зовнішність якого автори зберегли в своєму романі майже в повній недоторканності: атлетичну статуру і романтичний, чисто чорноморський характер. Він не мав ніякого відношення до літератури і служив у карному розшуку по боротьбі з бандитизмом, який прийняв загрозливі розміри…». Сам Осип Шор вже після виходу «Дванадцяти стільців» зустрівся з авторами роману і нарікав їх за неточності, які вони допустили в книзі.14 А найбільше, його не влаштовувало те, що автори «вбили Остапа». У підсумку Ільф і Петров, вирішили «великого комбінатора» воскресити і написали «Золотого Теля».

У 1978 році Осипа Беньяміновича Шора не стало.

На теперішній час в Музеї історії органів внутрішніх справ Одеської області (м. Одеса, вул. Єврейська, 14) зберігаються матеріали про героїчне минуле Одеського сищика Осипа (Остапа) Шора.

А десь з неба за нами «спостерігає», названий на честь головного героя безсмертних романів, астероїд «Остап Бендер» (7113 Ostapbender).

За матеріалами з відкритих джерел

Упорядник – Сергій Албул