• Українська
  • English
×

АКАДЕМІЧНА СВОБОДА – ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ЕЛЕМЕНТ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Закон України «Про вищу освіту» закріплює, що академічна свобода – це  самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів та реалізується з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Академічні свободи – принципи, згідно з якими свобода дослідження у здобувачів вищої освіти, наукових та науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти необхідна для виконання ними своєї місії. На міжнародному рівні принципи академічної свободи закладено у Великій хартії європейських університетів (м. Болонья, 18.09.1988), Рекомендаціях ЮНЕСКО та МОП «Про статус викладацьких кадрів вищих навчальних закладів», Лімській декларації «Про академічну свободу та автономію вищих навчальних закладів» (м. Ліма, 10.09.1988) та інших документах.

До академічних свобод можна віднести три основні свободи:

Свобода досліджень. Дослідник має право вільно обирати напрями і методологію власних наукових пошуків, включно із суперечливими або непопулярними поглядами, порушувати будь-які проблеми, здійснювати широку апробацію здобутих результатів наукових розвідок. При цьому він може вимагати від керівництва реалізації політики інтелектуального розвитку, належного і кваліфікованого управління. Академічна свобода не усуває обов’язку проводити дослідницьку діяльність на основі добросовісного пошуку істини.

Свобода викладання. Викладач вільний від інституційної цензури, може мати власну думку, незалежну від установи або системи, в яких він працює, має право брати участь у професійних або академічних органах. Викладач самостійно визначає, як саме читати лекцію, практичне чи іншого типу заняття, та, не зазнаючи обмежень, обирає навчальні матеріали, методи, формати викладу.

Свобода отримання знань. Здобувач вищої освіти має право здобувати знання відповідно до своїх потреб та інтелектуальних запитів, обирати навчальний курс, форми навчання та позанавчальних занять. Він може вільно висловлювати власну думку в ході занять.

Міжнародне об’єднання «Академія за академічні свободи» сформулювало два основних принципи таких свобод:

  1. Як всередині, так і за межами закладу освіти або науково-дослідної організації допускається повна свобода ставити будь-які питання та прагнути до істини, в тому числі з приводу суперечливих та непопулярних поглядів, незалежно від того, зачіпає чи ні кого-небудь та чи інша точка зору.
  2. Заклади освіти та науково-дослідні організації не мають права обмежувати академічні свободи для своїх штатних співробітників, а також використовувати їх публічні заяви як привід для дисциплінарних заходів або звільнення.

Зрозуміло, академічні свободи мають свої межі. В США відповідно до «Заяви про принципи академічних свобод та академічної кар’єри» 1940, науково-педагогічні працівники обмежені в можливості поширювати інформацію, яка не має відношення до їхньої професійної діяльності. У своїх публічних виступах допускається висловлювати особисту думку без огляду на позицію керівництва, але слід при цьому обумовлювати, що виступаючий робить заяву від власного імені, а не від імені своєї установи. Академічна кар’єра також повинна залежати виключно від професійної спроможності, і звільнення може бути пов’язане або з некомпетентністю, або з непристойною поведінкою, що викликає протест з боку всього професорсько-викладацького складу.

Концепція академічних свобод – невід’ємна частина академічної культури в Німеччині, Франції, Великій Британії та США. У всіх цих країнах професорсько-викладацький склад може проводити наукові дослідження та публікувати їхні результати без будь-яких обмежень, але щодо викладання є деякі національні особливості.

У Німеччині науково-педагогічні працівники можуть пропагувати серед студентів свою особисту точку зору і філософські погляди. Разом із тим, за межами закладу освіти поширення своїх поглядів небажане або навіть заборонене. У викладацькій діяльності професор нічим не обмежений і не пов’язаний жодною офіційно затвердженою програмою чи розкладом.

У Франції науково-педагогічний працівник повинен дотримуватися нейтральної точки зору під час виконання своїх службових обов’язків і не виявляти ніяких політичних або релігійних поглядів. Однак академічна свобода університетського професора підтверджена законом і Конституційною радою Франції: «науково-дослідний та професорсько-викладацький штат (університетські професори та їх асистенти) під час своєї дослідницької та викладацької діяльності повністю незалежні та користуються свободою слова з тією умовою, що вони поважають університетські традиції, вимоги закону, принципи толерантності та об’єктивності».

У США основні принципи академічних свобод викладені в «Заяві про принципи академічних свобод та академічної кар’єри» 1940 року, спільно прийнятій «Американською асоціацією університетських професорів» і «Асоціацією американських коледжів» (тепер «Американська асоціація коледжів та університетів»). Згідно з цими принципами, «професорсько-викладацький склад під час виконання своїх обов’язків користується свободою вираження своїх поглядів на предмет». «Заява» дозволяє адміністрації накладати «обмеження на академічні свободи з релігійних та інших питань», що повинно бути ясно вказано в письмовому вигляді під час прийому на роботу. За виконанням цієї угоди стежать шість регіональних уповноважених, що працюють у всіх коледжах та університетах США, включаючи приватні та релігійні навчальні заклади. Усі виявлені випадки порушень підлягають розголосу в засобах масової інформації.

В Україні принципи академічної свободи визначені на законодавчому рівні, зокрема у ст. 1 Закону України «Про вищу освіту».

Слід наголосити, що в Одеському державному університеті внутрішніх справ забезпечується відповідність методів навчання і викладання принципам академічної свободи. Зокрема, Положенням про організацію освітнього процесу в ОДУВС гарантується право на академічну свободу у можливості науково-педагогічними працівниками самостійно визначати зміст навчальної дисципліни, обирати методи навчання та викладання, які сприяють досягненню програмних результатів навчання. Вибір форм проведення занять реалізують автономно та самостійно, залежно від особливостей навчальної дисципліни та форми здобуття вищої освіти; їм надається можливість творчо наповнювати зміст дисциплін. Відповідність методів навчання і викладання принципам академічної свободи забезпечується через: вільне обрання науково-педагогічними працівниками у межах навчальних дисциплін та з урахуванням ОПП через самостійне застосовування педагогічних прийомів та засобів під час планування та проведення занять. У свою чергу, здобувачі вищої освіти мають можливість вільно обирати зміст, форми і методи своєї навчальної роботи. Учасники освітнього процесу в ході проведення лекцій, семінарських та практичних занять обговорюють навчальні питання та казуси у форматі вільного та відкритого диспуту.

 

Професор кафедри

ОРД ФПФПКП ОДУВС

кандидат юридичних наук,

професор                                                                                                                                                                         Сергій АЛБУЛ

Перейти до вмісту